Українці все ще вірять, що проводитимуть Євро-2012. Однак дух оптимізму, з огляду на безлад в організації проведення чемпіонату та місцевій політиці, незабаром може вивітритися, - пише Маттіас Кольб в німецькій Die Tageszeitung.

В Україні все ще сподіваються на проведення Чемпіонату Європи з футболу – 2012. Не тільки фінансова криза, а й політичні чвари загрожують загальмувати проект.

У Львові панує дух оптимізму. Городяни голосують в Інтернеті за найкращий логотип для Євро-2012. Особливо їм полюбився лев – геральдична тварина міста, – який ганяє м’яча. Лише деякі сумніваються, що три групові матчі чемпіонату відбудуться на Західній Україні; хоча й австрійська Alpine Bau в середині жовтня вийшла з проекту будівництва стадіону вартістю 85 мільйонів євро. Сергій Кіраль гордо повідомляє, що прибули перші будівельники та машини. «Компанія “Азовінтекс” зведе нову арену на 33 тисячі місць до червня 2010 року», – розповідає начальник управління зовнішньоекономічної діяльності та інвестицій Львівської міськради.

За «Азовінтексом» стоїть металургійний магнат Сергій Тарута, який за даними журналу «Forbes» на 2007 рік володів статками на 2,1 мільярдів доларів. Правда, додає Кіраль, підприємство не має досвіду будівництва стадіонів: «Але “Азовінтекс” залучить зовнішніх радників». Досвід є на сході країни: арени в Донецьку та Дніпропетровську завдяки олігархам Рінату Ахметову та Ігореві Коломойському вже практично готові.

Багато українців думають так само, як студент Тарас, що їде нічним потягом із Києва до рідного міста Львова: «Ахметов, Суркіс і Коломойський настільки схиблені на футболі, що в разі крайньої потреби самі за все заплатять». Дорога відстанню 550 км займає майже 10 годин – час для професійних фанатських розмов: «Воронін добре грає в “Герті”, еге ж?» Друг Олег вигукує: «Та ж Платіні оце сказав, що або Польща з Україною влаштовують ЧЄ спільно, або взагалі не влаштовують. Усе буде добре, б’ємося об заклад?»

У Ньйоні, де розташований центральний офіс УЄФА, налаштовані скептичніше. Süddeutsche Zeitung пише про запасний план Союзу європейських футбольних асоціацій: згідно з ним чемпіонат організовуватимуть Німеччина і Польща, ігри відбудуться, зокрема, в Берліні, Лейпцигу і Дрездені. Керівник проектів УЄФА Мартін Каллен розповів Süddeutsche Zeitung: «Через 5 тижнів ми знатимемо, чи буде вчасно готовий стадіон у Києві. Бо інакше турнір в Україні не відбудеться». Німеччина стане «доброю альтернативою», якщо українці проваляться.

Чемпіон світу з боксу Віталій Кличко, який балотувався на посаду мера Києва і брав активну участь у поданні заявки України на проведення Євро-2012, не хоче давати коментарів на цю тему. Речник президента Федерації футболу України Григорія Суркіса заскочений: «Ми й не чули про такий план». У п’ятницю Каллен разом із Суркісом та Ґжеґожем Лятом, президентом польської федерації, узяв участь у прес-конференції в київському «Будинку футболу», де вимагав від них іще більших зусиль. Жодна з двох країн у випадку проблем іншої не стане шукати нового партнера. Суркіс заявив, що на київській будові запровадять додаткові, понаднормові зміни – там має відбутися фінальний матч.

Ця інформація цілком у дусі плутанини останніх тижнів. Наприкінці жовтня українець Євген Вілінський казав в інтерв’ю, що через брак коштів роботи призупинено на 80% будівельних об’єктів ЧЄ. Невдовзі після цього він забрав свої слова назад, хоча негативні заголовки розлетілися по всій Європі. Переважно Віленського називали заступником голови організаційного комітету Євро-2012, але не все так просто.

Вілінський представляє «Національну агенцію з питань підготовки Євро-2012», хоча паралельно існують інші органи: прем’єр-міністр Юлія Тимошенко очолює «Організаційний комітет», що складається з багатьох чиновників, президент Віктор Ющенко – «Організаційну раду». Розгладити брижі часто намагається президент футбольної федерації Суркіс, що як член виконавчого комітету УЄФА має великий вплив. Крім цієї раті ще й кожне місто проведення ігор варить власну інформаційну юшку. Представники запасних міст Харкова й Одеси поширюють чутки, щоб посунути проблемного конкурента – Львів. Зате актуальної інформації англійською мовою майже не знайти, й лише федерація дбає про допомогу іноземним журналістам.

Усе це не подобається УЄФА: згідно з газетою «Дзеркало тижня», союз вимагає єдиної інформаційної політики починаючи з травня 2009-го. Суркіс і Лято хочуть до грудня створити спільний орган з організації чемпіонату.

На додачу до всього безлад на українській футбольній сцені віддзеркалює політичні події. Президент Ющенко та Прем’єр-міністр Тимошенко, в минулому герої Помаранчевої революції, нині настільки розсварилися, що не подарують противникові вигідного іміджу. Тож і кульгає при всіх інвестиціях держава позаду: потрібно модернізувати всі аеропорти країни, а також залізниці й автошляхи. Проте грошей обмаль: у жовтні країну від банкрутства врятував лише багатомільярдний кредит МВФ. Тепер програма економічного стимулювання повинна допомогти постраждалим галузям будівництва та нерухомості – й, отже, запустити будівництво потрібних для Євро-2012 готелів. Проте експерти, як Гаральд Маєр із представництва Федерального агентства із зовнішньоекономічних стосунків Німеччини, висловлюють скепсис: «Є великі сумніви у фінансових колах, що цей механізм спрацює».

Приватні інвестори, на яких покладали стільки надій, тепер утримуються. А позаяк курси акцій падають і ціна на найважливіший експортний товар – сталь – знижується, то й олігархи мусять поберегти гроші: як повідомляють ЗМІ, донедавна 30-мільярдний капітал Ріната Ахметова, спонсора «Шахтаря» (Донецьк), зараз становить трохи більше 10 мільярдів доларів.

Аналітики в Києві єдині у думці: найважливіша дата для провідних політиків – це не 2012 рік, а 2010-й. Тоді 47 мільйонів українців обиратимуть нового президента. У цій боротьбі за владу іміджевий проект Євро-2012 подекуди мусить відійти на задній план – окрім випадків, коли суперники захочуть вилаяти одне одного як недієздатних. Тож незабаром дух оптимізму може вивітритись і у Львові, і скрізь навколо.